КЗ "Тернівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 5 Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання +(navigator.javaEnabled()?

Сторінка психолога

Практичний психолог школи – Порєйчук Лілія Володимирівна

 

 

Графік роботи:

 

Напрями роботи психолога (у системі освіти):

 

Психодіагностика

Надавати психологічну характеристику поведінки дітей і дорослих (за валідними даними) 

Консультування Надання рекомендацій; бесіди; робота з вчителями, робота з батьками.
Психо-корекція Вплив на дитину, дорослих; виявлення та виправлення недоліків; зміна поведінки.
Психо-профілактика Попередження, запобігання небажаних наслідків у дітей. 
Психо-просвіта Ознайомлення дорослих з розвитком дітей (акцентуації)
Психологічна просвіта

- Поглиблення психологічних знань про розвиток дітей;

- донесення результатів психологічних досліджень;

- пізнавати себе, працювати над собою.

Психологічна підтримка Поліпшення стосунків між учнями і дорослими (вчителями, батьками)

 

Основні завдання

  1. Сприяти повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі (індивідуальний підхід, профілактика, корекція відхилень).
  2. Основні види діяльності психологічної служби є:
  • Корекція
  • Діагностика
  • Реабілітація
  • Профілактика
  • Прогностика.
  1. Психологічна служба функціонує в Зх рівнях:

Науковому - вивчаються закономірності психологічного розвитку і формування особистості дитини.

Прикладному - соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання   н/програми, підручники, проф. підготовка, підвищення кваліфікації).

Практичному - забезпечує роботу психологів в навчальних закладах.

  1. Головні напрямки психологічної служби:
  • Консультативно-методична допомога;
  • Просвітницько-пропагандистська робота (підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім`ї).
  • Превентивне виховання (через засоби мас. інформації, орієнтація на здоровий спосіб життя та захист психологічного здоров'я, профілактика алкоголізму, наркоманії, Сніду і злочинності молоді.
Життєві кризи в шкільному віці та їх особливості

 

Криза Особливості
Криза молодшого шкільного віку У школі дитина вчиться працювати, готуючись до виконання майбутніх завдань. Залежно від атмосфери, що панує в школі, і прийнятих методів виховання в дитини розвивається смак до роботи або ж, навпаки, почуття неповноцінності як щодо використання засобів і можливостей, так і щодо власного статусу серед товаришів;
Криза підліткового віку Цю кризу переживають підлітки обох статей у пошуках засвоєння зразків поведінки, значущих для підлітка (ідентифікація). Цей процес передбачає об'єднання минулого досвіду підлітка, його потенційних можливостей і виборів, які він повинен зробити. Нездатність підлітка до ідентифікації може призвести до плутанини ролей, які підліток грає або гратиме в афективній, соціальній і професійній сферах;
Криза юнацького віку

Пов'язана з пошуком близькості з коханою людиною. Відсутність такого досвіду призводить до ізоляції людини та її замикання всередині себе.

 

Закономірність в особистому розвитку старшокласників:

 

Більш високі, соціальна зрілість і соціальна адаптивність, а також потенціал самоактуалізації позитивно корелюють із нечутливістю до інших людей, зневажанням інших людей загалом і менш успішним, у ще більш вираженій формі, проявом підвищеного прагнення до незалежності й відкидання думок і поглядів людей старшого покоління, підвищенням конкурентної спрямованості в спілкуванні з однолітками.

 

Особливості психічного розвитку десятирічної дитини:

 

Отроцтво - етап онтогенезу, періоду розвитку між дитинством і ранньою юністю. Він охоплює вік дітей від 10-11 років, що збігається в сучасній школі з часом навчання у 5-8 класах.
Отроцтво - час бурхливого та плідного розвитку пізнавальних процесів. Найбільш важливий у цьому відношенні період 10-12 років - час переходу від мислення, основаного на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного; від безпосередньої пам'яті до логічної.
В інтелектуальній діяльності школярів у цей період підсилюють індивідуальні особливості розвитку, що пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до розв'язання завдань. Вік 10-14 років - період творчого мислення.
Центральне особистісне новоутворення цього періоду -становлення нового рівня самосвідомості, я - концепції, (зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність до інших людей і свою відмінність - унікальність і неповторність).
Які вікові завдання розвитку?
Вікові завдання розвитку - це досягнення, які людина має здобути протягом визначеного етапу.

 

Психологічні вікові особливості школярів:

Молодший шкільний вік (6-11 років):

  • Перебудова пізнавальних процесів — формування довільності, продуктивності, стійкості -розвиток довільної уваги, сприйняття, пам'яті (насамперед механічної), мислення (перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять);
  • розвиток саморегуляції поведінки, волі;
  • засвоєння вмінь читання, письма, арифметичних обчислень, накопичення знань;
  • розширення сфери спілкування, поява нових авторитетів (учитель), формування взаємин у навчальному колективі;
  • формування самооцінки на основі оцінювання вчителями й досягнутих результатів у навчанні, часто зниження самооцінки;
  • формування впевненості в собі, компетентності або, у випадку утруднень у навчанні, критичності вчителів і батьків;
  • формування зневіри у власних силах, почуття неповноцінності, втрата інтересу до навчання.

Підлітковий вік (11-14 років):

  • Нестійка емоційна сфера, сплески й некерованість емоцій і настроїв, що пояснюються статевим дозріванням підлітків;
  • самоствердження власної самостійності та індивідуальності, можливість виникнення конфліктних ситуацій на уроці;
  • провідна діяльність — спілкування з однолітками, освоєння нових норм поведінки та взаємин з людьми на основі необхідності «завоювання» визнання, прихильності й поваги однолітків до себе;
  • формування самооцінки, характеру;
  • розвиток логічного мислення, здатності до теоретичних міркувань і самоаналізу, до оперування абстрактними поняттями;
  • схильність до ризику, агресивності як прийомів самоствердження;
  • вибірковість у навчанні.

 

 

 

 

 


1
2