Як робити уроки з дітьми?

Звичайно, всі батьки хочуть, щоб їхня дитина добре навчалася. Тому  треба допомогти їй організувати свій час вдома. 

Типові скарги батьків на невміння дитини організувати свій час після школи:

1.                Зараз, зараз…

Дитина, прийшовши додому зі школи, починає займатися всім чим завгодно, але тільки не уроками. Вона начебто спеціально відтягує цей неприємний для неї момент. Звичайно, якщо мама вдома, то вона час від часу в перервах між своїми хатніми справами нагадує: «Мишко, ти зробив уроки?»

Поступово репліки частішають, а в міру їх частішання міняється й тон. Зрештою, вдома скандал, тільки після цього дитина сідає виконувати домашні завдання.

2.                Мамусю, ти мені не допоможеш?

Іноді дитина готова сісти за уроки за умови, що поруч буде хто-небудь із дорослих. Це приводить до того, що дитина самостійно без дорослих не сідає надалі робити уроки.

3.                Солодкі мрії

Буває, що дитина вчасно сідає за уроки, але може годинами займатися всім чим завгодно, тільки не уроками. Її робочий стіл перетворюється на стіл для мрій. Природно, що навіть після багатогодинного сидіння за столом уроки залишаються незробленими. Тато з мамою, прийшовши додому з роботи, намагаються прискорити процес. Місце для мрій стає місцем для баталій.

Усі інші скарги – це різноманітні комбінації вищеописаних варіантів у різних співвідношеннях.

Що ж робити?

v    Використовуйте бабусине правило - «спочатку робота, потім відпочинок». Це правило не втрачає своєї актуальності для багатьох поколінь. Діти, що приступають до виконання завдання, коли шкільний урок ще свіжий у пам'яті, мають більше переваг перед тими, хто хапається за нього в останню хвилину.

v    Облаштуйте спеціальний куточок для роботи. Більшість дітей краще працюють у спокійній обстановці, подалі від відволікаючих факторів – іграшок, музичних центрів, телевізора, комп'ютера, тощо. Однак якщо ваша дитина працює тільки при наявності гуркітливого музичного супроводу й робить успіхи, виходить, так тому й бути.

v    «Ніколи не допомагайте дитині з завданням, з яким вона може впоратися сама!» (Марія Монтессорі)

v     Дотримуйтеся робочого часу. Створіть робочу атмосферу, виділивши час, присвячений тільки роботі. Діти різні. Одні одразу після приходу зі школи виконують домашні завдання, іншим необхідна перерва. Ви можете зміцнити рішучість вашої дитини, використавши цей час для виконання й вашої паперової роботи. Тим самим ви продемонструєте «робочу солідарність».

v    Допоможіть дитині визначити пріоритети. Вам допоможе щоденник домашніх завдань, за допомогою якого, ваші діти зможуть відразу побачити, що й коли треба робити. Діти молодшого віку й ті, хто поки тільки виробляє в собі організованість, потребує нагадування. Запитайте: «Що ти повинен сьогодні зробити?» - і допоможіть дитині приступити до виконання домашнього завдання. Складіть розклад.

v    Запропонуйте дітям вибрати спочатку найпростішу частину домашнього завдання. Вибір найлегшої частини домашнього завдання дасть дітям відчуття, що в них усе вийде, і простимулює рух уперед.

v    Заплануйте перерви. Ви знаєте своїх дітей краще, чим хто-небудь інший, і можете вірно оцінити їхню здатність до концентрації уваги. Передбачте регулярні перерви між заняттями і запропонуйте дітям протягом десяти хвилин виконати фізичні вправи. Кухонний таймер укаже час закінчення перерви.

v    Коли діти заходять у глухий кут, задавайте їм питання. Вчитися знаходити рішення – важлива частина розвитку дітей особливо молодшого шкільного віку. Гарна ідея – задавати дітям навідні запитання, наприклад: «Яка інформація може тобі допомогти?», і «Де ти можеш її знайти?». Це буде куди корисніше, чим зробити те, що хотілося б усім нам – умити руки й підказати відповідь.

v    Не дозволяйте дітям відволікатися. Діти можуть відволікатися й забувати, що вони повинні зробити. Це неминуче. Тому спочатку необхідно контролювати дитину, допомагати їй виконати роботу до кінця.

v    «Дітей необхідно вчити, але їм також треба надати можливість учити самих себе» (Эрнест Димнет «Мистецтво думати»)

       Усі ці заходи є елементами чіткої системи вироблення в дитини відповідальності за свої вчинки.

      Хочеться нагадати, що кожна дитина індивідуальна. Тому дані рекомендації потрібно застосовувати виходячи з індивідуальності й неповторності конкретної, а не середньостатистичної дитини. Східний філософ Абдул-Баха писав: «Робота вихователя подібна до  роботи садівника, який доглядає за різними рослинами. Одна рослина любить сонячні промені, інша - прохолодну тінь. Одна любить берег потоку, інша – безплідну гірську вершину. Одна квітне на піщаному ґрунті, інша – на багатому суглинку. Кожна вимагає найбільш сприятливого для неї уходу; а якщо ні, то результат буде незадовільним». Бажаємо успіху!

Що таке навик читання та

як визначити рівень його сформованості у дитини?

Навик читання складається з двох компонентів: розуміння змісту прочитаного й техніка читання,

яка забезпечує розуміння. Техніка читання включає в себе такі поняття: спосіб, темп, правильність,

виразність читання.

Важливим компонентом техніки читання є  його спосіб. Виділяють такі способи читання:

• побуквенне;
• складове;
• цілими словами;
• групами слів.

Перший спосіб – неефективний. Дітей необхідно стимулювати до поскладового читання та по можливості до більш швидкого переходу до читання цілими словами й групами слів.

Темп читання залежить від способу й впливає на рівень розуміння прочитаного. Темп читання 20-30 слів/хв. дозволяє дитині розуміти в процесі самостійного читання тільки окремі слова. Як правило, діти, з таким темпом читання не можуть переказати зміст прочитаного. В кращому випадку вони можуть відповісти на деякі питання. Темп читання 40 слів/хв. дозволяє розуміти текст на рівні речень. Дитина розуміє про кого прочитала, що трапилось с героями, де відбуваються події. Темп читання 60 слів/хв. дозволяє не тільки відтворити фактичний зміст твору, а й відповісти на питання, чому трапилась така подія. Темп читання 90 слів/хв. і більше забезпечує змістовне розуміння прочитаного, дозволяє визначити відношення автора до описаних у творі подій.

Орієнтовні норми розвитку темпа читання для дітей молодшого шкільного віку.

Щоб вдома визначити темп читання дитини вголос, необхідно непомітно для неї під час читання визначити кількість слів, які вона прочитала пртягом хвилини. Важливо починати замір не з початку читання, а пізніше. Для цого дорослий виділяє для себе й запам’ятовує яке-небудь слово, яке буде визначати початок заміру, а потім по закінченню хвилини запам’ятовує слово, що буде означати кінець заміру. Після того як дитина повністю прочитала текст, дорослий підраховує кількість слів, включаючи займенники й сполучники. Обов’язково необхідно перевірити рівень розуміння прочитаного (попросити дитину переказати прочитане або відповісти на запитання за змістом прочитаного).

Правильність читання виявляється в тому, що дитина:

1. не допускає помилок заміни, пропусків, перестановок, додавання букв;
2. правильно визначає наголос у словах, багаторазово не перечитує окремі склади, слова, речення.

Вираразність читання – це вміння інтонаційно правильно (відповідно до синтаксичних знаків) відтворювати текст твору.

Як працювати над вдосконаленням навика читання вдома?

Для читача-початківця саме технічна сторона процеса читання є найбільш складною. Її недостатній розвиток не дає можливості отримувати задоволення від процесу читання, тому що заважає розумінню тексту прочитаного. Для цього необхідна цілеспрямована, систематична робота, центром якої є позитивне ставлення дитини до процеса читання. Задача дорослого – кожну нову зустріч з книгою перетворити в цікаву, приємну подію в житті дитини.

Ось деякі поради:

• Успіх у формуванні навички читання залежить від рівня мовленнєвого розвитку дитини. Тому необхідно вправляти дитину в правильній та чіткій вимові звуків (багаторазове повторення частомовок та скоромовок).

Поповнювати словниковий запас дитини (під час систематичного спілкування дорослого з дитиною, в процесі бесід, читання та обговорення художніх творів).

• Залучати дитину до читання необхідно тоді, коли вона не втомлена й позитивно налаштована на спільну діяльність з дорослим.
• Вправляння в читанні повинні бути систематичними. Їх тривалість, особливо на початку навчання, не повинна перевищувати 10-15 хвилин. Краще почитати по 10 хв. тричі на день, ніж 30 хв. підряд.
• Необхідно використовувати прийом спільного читання твору. Читання починає дорослий. Потім зупиняється й каже про те, що втомився, і пропонує продовжити читання дитині. Через деякий час знову продовжує читання дорослий, потім дитина й т.д.
• Щоб підвищити темп читання треба використовувати прийом багаторазового читання твору. Дорослий може запропонувати дитині позмагатися з самим собою. Дитина починає читати текст , дорослий слідкує за часом, коли спливає 1-2 хв., дорослий зупиняє дитину й олівцем робить помітку місця зупинки. Після невеликої паузи дитина повторно читає текст. Через 1-2 хв. робить зупинку та впевнюється в тому, що прочитала краще.

Прискорити темп дозволяє також вправи, спрямовані на розширення поля читання (вправи на розвиток розподілу та переключення уваги). В цьому можуть допомогти таблиці Шульте, складові та словесні піраміди.

Таблиці Шульте

Дитина фіксує зір на середній клітці таблиці та не переміщуючи погляд за допомогою указки показує й називає за порядком числа від 1 до 25. Порядок розташування чисел у таблиці можна змінювати.

Дитина повинна зафіксувати поглядом середню лінію пірамідки й, не переміщуючи погляду, з’єднати та прочитати утворені склади, слова.

Пірамідка закривається білим аркушем пеперу. Аркуш поступово двигаємо донизу, відкриваючи перше слово. Дитина читає його, потім відкриваємо друге слово, і дитині необхідно прочитати перше й друге слова і т.д. Завдяки цій вправі розширюється кут зору як по горизонталі, так і по вертикалі.

 Такі пірамідки можна знайти в художній літературі, наприклад, у «Стихах-теплоходе» Е.Утетлеулова у перекладі з казахської Ю.Кушака.

Это

Дым

Голубой.

Он летит

За трубой.

Ну, а вот –

Теплоход.

Капитан

Глядит вперед.

В белой рубке капитан

Озирает океан.

За бортом сверкают чайки, блещет неба синева,

И разносятся из рубки капитанские слова:

- Все матросы – по местам!

Подплываем к островам!

Самый, самый, самый, полный,

А вот это волны, волны…

Прискорити темп читання дозволяє й вправа з лінійкою. Лінійка закриває раніше прочитане слово. Ця вправа використовується з метою попередження повторного перечитування одного й того ж самого слова.. Лінійка пересувається далі лише в тому випадку, коли дитина зрозуміла слово. Ця вправа може використовуватися як під час читання окремих слов, так і під час читання речень та зв’язних текстів.

• Дитина повинна навчитися читати не тільки вголос, а й мовчки, тому необхідно використовувати вправи у читанні мовчки. Наприклад, дитина повинна швидко продивитися записані слова й вголос назвати лише ті, які позначають назви тварин, рослин, меблів тощо.
• Важливим напрямом роботи по удосконаленню навика читання є відпрацювання виразності. В цьому допоможуть інтонаційні вправи, наприклад, багаторазове повторення одного й того ж самого речення з різною інтонацією (радості, суму тощо).

Особливе місце в удосконаленні навика виразного читання має разучування й відтворення віршів напам’ять.

«Червоно-чорний»

Мета: тренування переключення та розподілу уваги.

Опис вправи: в основі цієї вправи лежить психодіагностичний тест «Червоно-чорна таблиця». Спочатку для заняття використовувалися таблиці з числами чорного і червоного кольорів, порядок яких постійно змінювався, але порядок роботи залишався незмінним:

1 етап – розглянути таблицю та знайти за порядком всі числа чорного кольору від 1 до 12;

2 етап – розглянути таблицю та знайти всі числа у зворотному порядку від 12 до 1;

3 етап – необхідно по черзі шукати числа чорного кольору в прямому порядку від 1 до 12, а числа червоного кольору у зворотному порядку від 12 до 1.

Після того, як діти почали на достатньому рівні справлятися з даною кількістю чисел, їх кількість збільшувалася до 16, а потім до 24 (чорні від 1 до 24, червоні від 1 до24).

Далі числа замінювалися на букви: чорні виписувалися за абеткою, а червоні  - в зворотному порядку. Спочатку таблиця складалася з 9–16 клітинок.

Наступним етапом, коли діти успішно почали справлятися з наступними таблицями, завдання ускладнювалося. Дітям необхідно було знайти на запропонованій таблиці червоні та чорні числа поперемінно й записувати лише букви, що відповідають цим числам (червоні числа необхідно знаходити в убутному порядку, а чорні – в зростаючому). Так само, як і в попередніх завданнях, спочатку запропоновані таблиці містили не більше 13 чорних пар чисел – букв та 12 червоних пар чисел – букв. Робота виконувалася наступним чином:

Червона цифра 12, пишемо букву Р, потім чорна цифра 1, пишемо букву В, далі червона цифра 11, пишемо букву И, чорна цифра 2, пишемо букву Н…

І знову, коли діти починали успішно справлятися з даною кількістю пар букв – чисел, їх кількість збільшувалася до 24 червоних та чорних пар чисел – букв.

Готовність дитини до школи визначається не тільки віком, але й психологічним дозріванням особистості. Є діти, які вже в 6 років можуть легко адаптуватися (пристосуватися) до умов школи, а інші й в 8-10 років не вміють будувати відносини зі своїми однолітками (однокласниками) і педагогами. При цьому чисто технічна підготовка дитини до школи (уміння читати й писати) не має великого значення. Тому необхідно орієнтуватися на соціальну зрілість дитини (прийняття соціальної позиції – Я – УЧЕНЬ), враховуючи її емоційний і інтелектуальний рівень.

Готовність до школи визначається трьома  складовими: соціальною, емоційною й інтелектуальною готовністю.

Соціальна готовність – уміння спілкуватися з однолітками, встановлювати контакти в колективі, підкоряти власну поведінку правилам, які існують у цьому колективі, виконувати роль учня стосовно вчителя (уміти слухати, у відповідність із інструкцією виконувати завдання).

Емоційна готовність – дитина повинна бути готовою виконувати обов'язкову роботу без імпульсивних негативних реакцій, тобто вона повинна бути емоційно стійкою.

Інтелектуальна готовність – уміння дитиною концентрувати свою увагу, знаходити взаємозв'язок між різними явищами життя або подіями, уміння запам'ятовувати за допомогою логічних міркувань, а потім відтворювати те, що запам'ятовувала, уміння виділяти одну геометричну фігуру з безлічі інших, добре розвинена дрібна моторика рук.

Шановні батьки! Щоб допомогти вам визначити, наскільки висока готовність вашої дитини до школи, скористайтеся тестом. Якщо ви відповідаєте на запитання позитивно (відповідь «ТАК»), то записуєте один бал, негативно (відповідь «НІ») – нуль балів.

Тест для визначення готовності дитини до школи

1. Чи прагне ваша дитина йти в школу?

2.  Вона думає, що в школі їй буде цікаво, тому що вона дізнається там багато нового?

3. Чи може ваша дитина протягом 30 хвилин зосереджено займатися якою-небудь справою, наприклад, збирати конструктор?

4. Чи любить ваша дитина займатися самостійно, не призиваючи вас у помічники?

5. При сторонніх людях ваша дитина поводиться вільно?

6. Чи вміє ваша дитина складати розповідь по картинці (п’ять і більше речень)?

7. Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?

8. Чи вміє вона змінювати іменники по числах?

9. Чи вміє ваша дитина виділяти звуки в заданому слові й складати зі звуків слово?

10. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?

11. Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання або додавання одиниці?

12. Чи виконує ваша дитина найпростіші арифметичні дії (додавання, віднімання) у межах 10?

13. Ваша дитина добре володіє рукою?

14. Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки?

15. Чи вміє ваша дитина працювати ножицями й користуватися клеєм, роблячи аплікації на папері?

16. Чи може вона зібрати розрізану картинку з п'яти частин за одну хвилину?

17. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

18. Чи може узагальнювати деякі поняття, наприклад: плаття, штани – це одяг, автобус, трамвай – це транспорт і т.д.?

19. Чи вміє ваша дитина порівнювати, тобто визначати, чим об'єкти схожі й чим різняться між собою?

20. Чи розуміє вона завдання, які ви даєте, і чи точно їх виконує?

А тепер порахуйте кількість балів. Найвищий результат – 20-16 балів гарантує вам успішну адаптацію вашої дитини до школи. Дитина готова до того, щоб сісти за парту, слухати вчителя й дружити з однолітками. Вона упорається з невеликими труднощами, які лише загартують її волю й допоможуть сформуватися характеру. Якщо ви набрали трішки менше балів – від 11 до 15 – не зневіряйтеся. Це показник середньої готовності, з яким теж можна відправити дитину до школи. Однак ті питання, відповіді на які виявилися негативними, повинні стати приводом для занять із дитиною.

Якщо ви набрали менше 10 балів, то потрібно серйозно задуматися про розвиток своєї дитини, приділяти їй більше часу та готовити до школи більш ґрунтовно.

Що ще повинна знати дитина, яка збирається до школи

Крім перерахованого вище в тесті дитина повинна добре орієнтуватися в таких питаннях:

• знати свою адресу, назву міста або села, де вона проживає;
• знати назву нашої країни, її столицю;
• знати, як звати маму, тата, бабусю, дідуся;
• знати пори року, їх послідовність і ознаки;
• знати місяці, дні тижня, поточний рік;
• знати основні види дерев і квітів;
• розрізняти свійських і диких тварин.

Особливу увагу необхідно звернути на мову майбутнього першокласника, якщо є проблеми необхідно звернутися за консультацією до логопеда. Справа в тому, що нездатність вимовляти до певного віку окремі звуки може викликати труднощі в оволодінні письмом (дисграфію) і читанням (дислексію).

Шановні батьки, вам необхідно знати, що шиплячі (Ж, Ш, Щ, Ч) і свистячі звуки (З, З, Ц) дитина повинен уміти виголошувати вже до 4 років, а звук [Р] повинен правильно звучати до 5 років.

Що ж робити, щоб надолужити упущене?

 По-перше, не варто надолужувати упущене в останнє літо перед вступом у школу – це справа невдячна й шкідлива (дитина, ще не прийшовши в школу, може її зненавидіти). За три короткі літні місяці дитина однаково не вивчитися тому, що вона повинна була освоювати весь попередній рік. По-друге, не потрібно вчити малечу читанню й письму, ці навички він розів'є вже в школі, головне, щоб дитина навчилася вчитися. Тому ваші зусилля, шановні батьки, повинні бути спрямовані, насамперед, на те, щоб ваша дитина вміла взаємодіяти з іншими людьми, вільно себе почував з незнайомими, уміла відповідати на запитання й логічно міркувати про прості речі. Вчить зі своєю дитиною вірші, читайте їй цікаві книги й розповідайте про школу. Створюйте позитивний настрой, щоб дитина прагла вчитися.

Захотіти вчитися можна?!

Шановні батьки, адекватне відношення до своїх «спроб і помилок», активність у майбутньому навчанні ваша дитина зможе продемонструвати лише в тому випадку, якщо з перших днів ви зумієте стати для неї помічником, наставником, а не контролером і цензором. Ваші критика й роздратування будуть заважати навчанню, діти почнуть боятися ставити запитання. У зв'язку із цим, у них може з'явитися «комплекс невдахи». Створити позитивну установку в навчанні можна, якщо вами будуть враховані наступні правила:

1) дошкільник вчаться в грі, де активно й на рівних беруть участь батьки;

2) навчання вимагає систематичності: щодня по 10-15 хвилин дадуть більше, ніж година – дві у вихідні дні;

3) необхідно враховувати принцип «від простого до складного», тобто не можна відразу навчити дитину всьому, що ви знаєте й умієте, кожний новий елемент додається поступово, коли попередні знання й вміння засвоєні. Якщо дитина відповідає непевно, то поверніться до простих завдань, ігор змінюючи їх зміст, але залишаючи мету. Наприклад: навчаєте розпізнавати й називати перший звук у слові. Коли, без особливих складностей, дитина починає виділяти перший звук, починаєте працювати над розпізнаванням і називанням другого звуку, а перший звук закріплюєте в грі «Назви слово на такий же звук»;

4) не забувайте оцінювати успіхи, а в невдачах схвалюйте дії дитини словами: «Якби ти зробив так (показ, пояснення), було б ще краще»;

5) намагайтеся не створювати в дитини враження, що заняття та ігри з нею є змістом вашого життя, тому грайте з малям, наприклад, під час готування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?»); по дорозі в дитячий садок, у машині, автобусі («Слова – міста»);

6) діти емоційно чуйні, тому якщо вам не хочеться грати або ви погано себе почуваєте, то краще відкласти заняття. З поганим настроєм, не грайте з дитиною. Користі від цього не буде. Ігрове спілкування повинне бути цікавим і для неї, і для вас.

Загалом, способів і методик розвитку безліч, головне, щоб заняття були цікаві й захоплюючі для вашої дитини, приносили користь її емоційному й інтелектуальному розвитку. Тоді й навчання в школі буде успішним.

Бажаємо успіху!!!

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Перший  рік  життя

    1-2 міс. -  спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”.

     З 3-4 міс. - повертається на голос дорослого.

    З 3-6 міс. - з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка.

   В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Починається наслідування звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні.

   В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя

     Починається період активного розвитку мовлення:

· Розвивається здатність малюка до наслідування.

· Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє.

· На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки.

· Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я.

· Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися.

· Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці.

     На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

    Третій рік життя   

     Активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими.

     Починається  засвоєня граматичної будови мовлення:

· засвоюються відмінкові закінчення,

· узгоджуються прикметник з іменником,

· використовуються деякі прийменники (на, у),

· початкові навички використання в мовленні форм однини та

· множини іменників.

     До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії, відбувається активне зростання словникового запасу.

Четвертий рік життя

     Активно формується фразове мовлення:

• висловлювання стають граматично оформленими
• починається засвоєння граматичної будови мовлення.

     Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

П’ятий рік життя

    Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення.         Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші.

   У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя

   До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми,  правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови:

Ігротека в родинному колі.

Шановні батьки! Вам пропонуються ігри, які допоможуть Вашій дитині подружитися зі словом, навчать розповідати, відшукувати цікаві слова, а в цілому зроблять мову Вашої дитини багатше й різноманітніше.

    Ці ігри можуть бути цікаві й корисні для всіх членів родини. У них можна грати у вихідні дні, у свята, у будні дні вечорами, коли дорослі й діти збираються разом після чергового робочого дня.

    Під час гри зі словом враховуйте настрій Дитини, усі можливості й здібності.

    Грайте з Дитиною на рівних, заохочуйте її відповіді, радійте успіхам і маленьким перемогам!

"ТІЛЬКИ ВЕСЕЛІ СЛОВА".

  В цю гру краще грати в колі. Хтось із граючих визначає тему. Потрібно називати по черзі, припустимо, тільки веселі слова. Перший гравець виголошує: "Клоун". Другий: "Радість".

   Третій "Сміх" і т.д. Гра рухається по колу доти, поки слова не вичерпаються.

   Можна змінити тему й називати тільки зелені слова (наприклад, огірок, ялинка, крокодил і т.д.), тільки круглі (наприклад, годинник, колобок, колесо і т.д.)

"ПІДБЕРИ СЛОВО-ОЗНАКУ"

   Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмета, об'єкта, явища слова, що позначають ознаки. Наприклад, зима, яка? (холодна, сніжна, морозна). Сніг, який? (білий, пухнастий, м'який, чистий)

"ХТО ЩО ВМІЄ РОБИТИ?"

  Запропонуйте дитині підібрати до будь-якого предмета, об'єкта якнайбільше слів-дій. Наприклад, що вміє робити кішка? (муркотіти, вигинати спинку, бігати, стрибати, спати, дряпатися).

"АВТОБІОГРАФІЯ"

    Спочатку хтось із дорослих бере на себе ведучу роль і уявляє себе предметом, річчю або явищем і від його імені веде розповідь. Інші гравці повинні уважно слухати ведучого й шляхом навідних запитань з'ясувати, про кого або про що йде мова. Той із гравців, який це вгадає, спробує взяти на себе роль ведучого й перевтілиться в який-небудь предмет або явище. Наприклад, "Я є в кожному будинку. Тендітна, прозора. Від недбалого поводження гину, і стає темно не тільки навколо, а й в душі … (лампочка)".

"СЛОВА-М'ЯЧИКИ"

   Дитина й дорослий грають у парі. Дорослий кидає дитині м'яч і одночасно називає слово, припустимо, "тихий". Дитина повинна повернути м'яч і вимовити слово із протилежним значенням "гучний". Потім гравці міняються ролями. Тепер уже дитина першою виголошує слово, а дорослий підбирає до нього слово із протилежним значенням.

"ВЕСЕЛІ РИМИ"

    Граючі повинні підбирати до слів рими. Свічка - … річка; труби - … губи; ракетка - … рулетка; чоботи - … хоботи і т.д.

"ЯКЩО РАПТОМ …"

    Дитині пропонується незвичайна ситуація, з якої вона повинна знайти вихід, висловити свою точку зору.

    Наприклад, Якщо раптом на Землі зникнуть:

* усі ґудзики; * усі ножі; * усі сірники; * усі книги і т.д.

    Що відбудеться? Чим це можна замінити? Дитина може відповісти: "Якщо раптом на Землі зникнуть усі ґудзики, нічого страшного не відбудеться, тому що їх можна замінити: мотузочками, липучками, кнопочками, мотузкою і т.д."

" ЧАРІВНИЙ ЛАНЦЮЖОК".

   Гра проводиться в колі. Хтось із дорослих називає яке-небудь слово, припустимо, "мед", і запитує в гравця, який знаходиться поруч, що він уявляє собі, коли чує це слово?

   Далі хтось зі членів родини відповідає, наприклад, "бджолу". Наступний гравець, почувши слово "бджола", повинен назвати нове слово, яке за змістом підходить попередньому, наприклад, "біль" і т.д. Що може вийти? Мед - бджола - біль -лікарня.

«ХТО КИМ БУ«ХТО КІМ БУВ АБО ЩО ЧИМ було»

   Гра допоможе збагатити словниковий запас вашої дитини.

  Ким або чим раніше було курча (яйцем), кінь (лошам), жаба (пуголовком), метелик (гусеницею), черевики (шкірою), сорочка (тканиною), риба (ікринкою), шафа (дошкою), хліб (борошном), велосипед (залізом), светр (вовною) і т.д.?

«ПРИДУМУВАННЯ КАЗОК»

  Славнозвісний італійський дитячий письменник Дж. Родарі написав книгу "Граматика фантазії", у якій виклав кілька десятків прийомів, які допомагають придумувати різні історії. ОСЬ деякі з них…

   1. «МОРЕ ФАНТАЗІЇ». Запропонуйте своїй дитині задумати щось неживе, а самі задумайте, відповідно, щось живе. (або навпаки). Вийде пара слів. Наприклад, шафа й собака. Запропонуєте дитині (або придумайте самі) історію із цими словами. Звичайно, не кожна комбінація буває перспективною для створення цікавого сюжету. Але якщо комбінація виявиться незвичайною, то шанси підвищуються... 

У куті стояла стара, велика шафа.  Поруч на килимку тихо спала дуже добрий собака. Одного разу…
 

     2. «ДО ГОРИ НОГАМИ». Пародія на знайому казку.
Наприклад: «ЧЕРВОНА ШАПОЧКА НА ГЕЛІКОПТЕРІ.» Дітям дають слова, на основі яких вони повинні придумати яку-небудь історію. Наприклад, п'ять слів, що підказують сюжет Червоної Шапочки: дівчинка, ліс, квіти, вовк, бабуся, плюс шосте слово, наприклад, «гелікоптер».

     3. «КАЗКИ НАВИВОРІТ». Наприклад: «Червона Шапочка зла, а вовк добрий...

    4.  «А ЩО БУЛО ПОТІМ?»  Продовження відомої казки. Наприклад: «Тоді знесла курочка Ряба золоте яєчко…»

    5. «САЛАТ З КАЗОК». Наприклад: «Попелюшка вийшла заміж за Синю Бороду...»

    6. «СКЛЯНИЙ ЧОЛОВІЧОК». Який у нього будинок? Поведінка? Друзі?

    7. «ФАНТАСТИЧНЕ ВИРАХУВАННЯ» - поступово вилучати все, що існує на світі: сонце, гроші, папір... «А що якщо не буде сонця…..   А потім зникне весь папір…»  і т.д.

      8. «ДИТИНА ЯК ГОЛОВНА ДІЮЧА ОСОБА».  Гра завжди незмірно продуктивніше, якщо ми з її допомогою ставимо дитину в приємні ситуації, які дозволяють робити героїчні вчинки й, слухаючи казку, бачити своє майбутнє повноцінним і багатообіцяючим. Наприклад: «Я перетворився в доброго хлопчика, який відправився на пошуки чарівної палички….

    9. «СМІШНІ ІСТОРІЇ».
а) Історії, побудовані на помилці. Наприклад: «Покотився колобок від бабусі й дідуся, а на зустріч йому лисиця…»
 б) Пожвавлення метафор. Наприклад:  « Прийшла людина-золоті руки  й стали вони так виблискувати на сонці, що…   .»

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Шановні батьки, адекватне відношення до своїх «проб і помилок», активність у навчанні ваша дитина зможе виявити лише в тому випадку, якщо з перших днів перебування в школі Ви зумієте стати для неї помічником, наставником, а не контролером і цензором. Ваші критика й роздратування будуть заважати навчанню, діти почнуть боятися ставити запитання. У зв'язку із цим, у них може з'явитися «комплекс невдахи».

У М.Пришвіна є висловлювання: «Та людина, яку ти любиш у мені, звичайно, краща за мене – я не такий. Але ти люби, і я постараюся бути кращим за себе».

Це необхідно!

1)     Радійте вашому синові, дочці.

2)    Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.

3)    Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, не перебиваючи.

4)   Встановіть чіткі й певні вимоги до дитини.

5)   У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів, їхніх ознак, дій з ними.

6)   Ваші пояснення повинні бути простими й зрозумілими.

7)   Розмовляйте чітко, ясно.

8)   Будьте терплячі.

9)   Спочатку запитуйте «Що?», а потім «Навіщо?» і «Чому?».

10)   Щодня читайте дитині й обговорюйте прочитане.

11)  Заохочуйте в дитині прагнення задавати питання.

12)  Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.

13)  Частіше хваліть дитину.

14)  Заохочуйте до гри з іншими дітьми.

15)  Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.

16)  Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

17)   Намагайтеся виявити цікавість до того, що їй подобається робити (колекціонувати, малювати та ін.).

18)   Регулярно ходіть з дитиною в бібліотеку.

19) Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.

20)   Не втрачайте почуття гумору.

21)  Грайте з дитиною в різні ігри.

22)  Частіше робіть що-небудь спільно, всією родиною.

23)  Частіше радьтеся з фахівцями, іншими батьками, читайте книги з питань виховання.

Не робіть цього!

1) Не перебивайте дитину, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати. Інакше кажучи, не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.

2)  Не задавайте занадто багато питань.

3) Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. 

4) Не змушуйте дитину що-небудь робити, якщо вона втомилася, або чимось засмучена.

5) Не вимагайте занадто багато: пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати за собою іграшки або упорядковувати свою кімнату.

6) Не поправляйте дитину постійно, раз у раз повторюючи: «Не так, перероби».

7) Не критикуйте дитину віч-на-віч, тим більше не робіть це в присутності інших людей.

8)  Не придумуйте для дитини безліч правил: вона перестане звертати на них увага.

9) Не очікуйте від дитини розуміння всіх логічних правил, всіх ваших почуттів, абстрактних міркувань і пояснень.

10)     Не проявляйте підвищеного занепокоєння із приводу несподіваних стрибків у розвитку дитини або деякого регресу.

11)  Не порівнюйте дитину, ні з якими іншими дітьми: ні з її братом (сестрою), ні із сусідськими дітьми, ні з її приятелями, ні з родичами.

1. Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, прогенія та відкритий прикус – язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчу соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова зв’язка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.

2.  Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до отоларинголога.

3. Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складними мовленнєвим матеріалом; повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки, які ще недоступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований. А батькам дуже подобається, що діти знають довгі вірші, вимагають часто їх читати. Деяким батькам подобається, що їхня дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимагають повторювати слова з  цими звуками.

4. Неправильне мовлення спілкування батьків з дитиною («сюсюкання»). Мовлення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитино. Спотворені звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту…). Батьки повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

5.  Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є оточені).

6.  Двомовність у сім’ї.

7.  Педагогічна занедбаність дитини.

8.  Недорозвиток фонематичного слуху.

9.  Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.

Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини вже є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терплячи, не можна сварити дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати, щоб сказав правильно важке для нього слово.

Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.