КЗ "Тернівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 5 Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання +(navigator.javaEnabled()?

Педагогічні читання

 

«Вплив музичного мистецтва на соціалізацію особистості»

 

Вчитель музичного мистецтва ЗОШ №5

Петрачкова Н.І.

 січень 2016р.

 

Сучасний музичний простір у суспільстві визначається різноманітністю. Особистість людини формується під впливом різних соціокультурних, психологічних, економічних, політичних та інших чинників. Період соціально-економічних і політичних перетворень, що переживає наша країна, висунув низку проблем, пов’язаних з духовним життя суспільства: дефіцит милосердя та взаєморозуміння, відчуження людей один від одного, прояви жорстокості. Джерела виникнення суперечливих тенденцій слід шукати не лише в макросоціальних явищах, а й у прорахунках морального та естетичного виховання. У вихованні загальної культури особистості значне місце займає музична культура, яка всебічно впливає на гармонійний розвиток, особливо на розвиток емоційно-чуттєвої сфери підлітків.

 

За силою впливу на внутрішній світ людини музиці немає рівних. Позбавлена безпосереднього наочно-зорового образу, музика передає найглибші й найтонші відтінки естетичних переживань людини. Музичний образ настільки багатозначний, наскільки багатозначні складні почуття людини. Музика є каталізатором усього творчого потенціалу особистості; вона здатна збудити особистісні, специфічні якості особистості.

 

Проблема формування естетичного сприйняття надзвичайно широка й потребує глибоких, різнобічних досліджень. Вона виникає повсякчас у навчанні. В естетичному сприйнятті особистісний світ дуже важливий, бо саме він свідчить про змістовність сприйняття музики. Як показують спостереження, учні зазнають іноді певних труднощів у вивченні музики - як класичної, так і сучасної. Саме через несформованість естетичного сприйняття, через відсутність особистісного ставлення до цієї музики.

 

Роль мистецтва в розвитку творчих можливостей особистості неодноразово підкреслювали такі відомі музиканти-дослідники, як: Д. Кабалевський, В. Євдокимов, Г. Шевченко та ін. Проблемам естетичного виховання засобами музики, формування естетичних потреб, ідеалів, смаків, музично-естетичних інтересів, розвитку творчих здібностей присвячено праці сучасних українських музикантів-педагогів: А. Болгарського, Л. Коваль, І. Зязюна, О. Кузнецової, Т. Падалки.

 

У нашому дослідженні ми зробимо спробу розглянути вплив музичного мистецтва на формування особистості.

 

Мета музично-естетичного виховання - формувати зацікавленість слухачів до всіх жанрових груп.

 

Вплив музики на формування особистості як чинника її соціалізації залежить від вікових особливостей, психічного стану, провідного типу художньо-естетичної діяльності людини.

 

Орієнтації молоді на цінності музичної культури формуються з урахуванням таких соціально-педагогічних умов: зорієнтованість учнів на відтворення й розвиток музичних цінностей у загальнозначущих ракурсах національної та світової культури; посилення гуманістичної функції у сферах навчання й дозвілля учнів на основі включення їх у творчу соціокультурну діяльність.

 

Як відомо, некерований музично-виховний процес при необмеженому виборі різносортної музичної продукції не тільки різко гальмує музичний розвиток особистості підлітка, але й впливає на особистість деструктивно. На нашу думку, на музичне самовиховання підлітків слід впливати усіма організованими формами, та одним з важливих завдань у цьому напрямку є формування високих музичних потреб.

 

Д. Кабалевський у своїй книзі „Як слухати музику” часто підкреслював, що всі люди світу мають доступ до музики, отже, усі повинні бути підготовлені до сприймання музики, усі повинні відчувати вплив музики на їх внутрішній світ, особливо на ідейність та моральність. Організоване музичне виховання має бути спрямоване на те, щоб у процесі спілкування з музикою в слухача брали участь і розвивалися всі шари художнього сприймання - від почуттєвих переживань до цілісного осягнення художніх образів.

 

На запитання учнів : „Які ти знаєш напрямки, стилі популярної естрадної музики і які з них тобі до вподоби?” відповіді умовно розділилися на проблемні: розуміння про сучасну музику в підлітків немає, розуміння про класичну музику мають лише 20% учнів. Таких жанрів, як блюз, кантрі, сучасна класична музика 90%  узагалі не чули у своєму житті. Чимало підлітків визначили тільки стилі рок-музики, а саме: рок, рок-н-рол, хард-рок, джаз-рок, реп, рейв. Характерним є те, що опитані користуються почутою вуличною термінологією. Про який музичний самк можна вести мову, якщо молоді люди зовсім не знайомі із сучасною музикою, окрім тієї, яку чують на дискотеках.

 

Зазначимо, що формування морально-духовної культури особистості є важливою умовою знаходження спільної мови між людьми при вирішенні гострих проблем сучасної музичної педагогіки.

 

Виховне значення музичного мистецтва розглядали також психологи Л. Виготський, Ж. Далькроз, В. Петрушин, Б. Теплов; музикознавці М. Леонтович, Б. Яворський та ін. Можна стверджувати, що ця проблема хвилює представників різних спеціальностей, отже, саме музика є найбільш сильним засобом впливу на емоційну сферу особистості.

 

Для чого потрібен музичний смак? Музичне мистецтво втілює динаміку людських почуттів, здатність творчого осмислення дійсності від емоційного сприймання до широких філософських узагальнень. Виховні можливості слід розглядати у взаємозв’язку з особливостями сприймання, розуміння й оцінного ставлення до неї.

 

Проблема духовної культури належить до вічних в історії людства. Аристотель уважав, що в основі музики покладено зерно моральних станів. Тому музика повинна бути обов’язковим предметом виховання й навчання.

 

Різноманітні емоції (задоволення, невдоволення, радість, захват, обурення) зумовлені зустріччю з творами мистецтва, актуалізуючи наявні в особистості естетичні уявлення, асоціації, творчу уяву, що є основою виникнення естетичних почуттів.

 

Асоціації дозволяють інтегрувати різноманітні художні засоби відтворення єдиної виразно-цілісної життєвої реальності та формувати узагальнену естетичну чуттєвість.

 

Естетичні почуття в сучасній теорії естетичного виховання розглядаються як специфічна форма відображення дійсності й прояви ставлення до світу.

 

Музичне мистецтво впливає на появу естетичних ідеалів. Сприймаючи настрої музичного твору, учень усвідомлює його зміст, у нього з’являється потреба в спілкуванні з музикою, пробуджується інтерес до музики як засобу пізнання людського життя. Ось чому естетична оцінка музичного твору вимагає від слухача нагромадження досвіду музичних вражень, розвинутої здатності й культури сприймання, переживання й розуміння музики. Повноцінне сприймання музики може виникнути за умови правильного розуміння підлітком основних компонентів музичного образу, що зумовлюється його знаннями й асоціативним фондом.

 

Музичний смак - це здатність психіки особливим чином оцінювати твори мистецтва, відрізняти художнє від антихудожнього, музичне від антимузичного.

 

Художньо-педагогічний смак у музичному творі є продуктом художньо-творчої діяльності педагога. Художньо-педагогічна інтерпретація музичного твору є комплексом різних типів інтерпретації, як-от: музикознавча, виконавська, художньо-образна, вербально - змістовна, візуально-асоціативна, інтегральна та акторська.

 

При художньому пізнанні музики завдання слухача полягає в тих емоціях і супутніх їм думках, що вникають у нього самого в процесі спілкування з музикою в пізнанні особистісного значення твору. Точкою пізнавальної активності можуть бути питання типу: „У якому настрої я виконав цей твір?” або „У якій драматичній ситуації я виконав би цю музику?”.

 

Сприйняття музики неможливе без художньо-музичного смаку, тому що це складний емоційний, чуттєво-інтелектуальний процес пізнання, оцінки й переживання музичного матеріалу, який живе лише у взаємодії зі смаком.

 

Так чому молодь замість класичної музики слухає „вуличну” музику, музику різних сучасних напрямків? Це тому, що класичну музику треба не тільки слухати, а ще й розуміти; тому що перед слуханням класичної музики повинно мати хоча б невеличкий багаж знань про мудрість, історичну епоху, у яку вона зародилася.

 

Класичне мистецтво, класична культура - це в широкому розумінні: мистецтво періодів найвищого злету художньої культури різних народів. В основі класичної музики лежить віковий художній досвід, мудрість різних історичних епох. До музичної класики відносять не лише твори великих композиторів, а й кращі зразки народної музичної творчості. Класична музика розглядається як змістовне мистецтво, що має велику силу естетичного впливу на людей. Класичні твори відрізняються багатством змісту, красою та досконалістю форм. Усі ці емоції та почуття від почутого вбирає людина в себе та відтворює розвиток музично-художнього смаку.

 

Музичний твір - це сукупність естетичної інформації, у якій відтворюються переживання, образи та думки, які втілені композитором у музичному творі. У розвитку особистості підлітка формування художньо-естетичного смаку є одним з провідних. Формування музично - художнього смаку учнів підліткового віку - художній процес. Те, що покладено в основу формування емоційної сфери і визначає весь шлях формування підлітка.

 

Виховання нової людини - людини, яка гармонійно єднає в собі духовну, моральну й фізичну досконалість, повинно включати всі елементи, що забезпечують її всебічний розвиток. Адже воно містить у собі і естетичний, і як провідний компонент його художній розвиток, тобто розвиток засобами мистецтв. Музичне мистецтво володіє в цьому відношенні необмеженими можливостями.

 

Головним чинником формування музично-художнього смаку учня є музична вимогливість. Постійна педагогічна вимогливість підводить учителя до педагогічної майстерності, а учня - до вміння самостійно обмірковувати, ставити й розв’язувати проблеми. Обміркування висунутих новим твором музично-технічних задач у сполученні з наявним досвідом призводить до винахідливості в роботі.

 

Через естетичне виховання в людини формується не тільки смак та творчий початок, але й відбувається засвоєння ним змісту духовного життя й естетичного ідеалу конкретної історичної епохи.

 

Активність впливу музичного мистецтва на покоління, яке зростає, припускає активність і глибину його сприйняття, формування та розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів. Це можливо лише при взаємозумовленості навчання й розвитку в усьому навчально - виховному процесі.

 

Виховання художньо-естетичного смаку підлітків є важливим компонентом педагогічного процесу формування всебічнорозвиненої особистості. Музична творчість впливає всебічно на гармонійний розвиток особистості. Через активні особистісні переживання художньо - музичного образу вона допомагає здійснювати перехід до більш глибокого пізнання мистецтва.

 

Таким чином, музичне виховання не тільки сприяє розвитку музичних здібностей, формуванню образно-художнього освоєння навколишнього світу, але й виникненню емоційних установок на творчо - естетичне ставлення до мистецтва. У реалізації завдань формування художньо-естетичного смаку підлітків великого значення набуває сама особистість педагога. Особливості творчої індивідуальності педагога й учня припускають різноманітність шляхів виховання.

 

Література

1. Курбатов М. Н. Несколькослов о художественномисполнении на фортепиано / М. Н. Курбатов. - Владимир : Посад, 1999. - 139 с.

2. Выготский Л. С. К вопросу о психологиитворчестваисполнителя / Л. С. Выготский // Приложение к книге П. М. Якобсона „Психологиястуденческихчувств”. - М., 1958. - С. 3 - 9. 3. Седунова Л. М. О современныхтенденцияхразвитияобщегомузыкальногообразования / Л. М. Седунова // Музыка в шк. - 2004. - № 1. - С. 35 - 38. 4. Шагинян М. Беседы об искусстве / М. Шагинян. - М., 1937. - 144 с.

Сапіжак Т. О. Вплив музичного мистецтва на соціалізацію особистості.

 

 

ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

 

Шемет Лідія Олександрівна

вчитель  географії

 

м. Тернівка -2016

 

Кожна епоха ставить перед суспільством нові вимоги і неможливо відповідати цим вимогам без належної на те підготовки. Наш час характеризується надзвичайною мобільністю і постійними змінами. Тільки активна особистість зможе успішно адаптуватися до нього та зайняти достойне  місце в сучасному суспільстві. Тому головним завданням сучасної системи освітиє створення умов для якісного навчання, кінцевим результатом якого повинні виступати життєві компетентності.          

                                         

Впровадження компетентністного підходу – це важлива умова підвищення якості освіти. Саме придбання життєво важливих компетентностей дає людині можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, формує здатність особистостішвидко реагувати на запити часу.                                

                                

Географія – предмет, що, перш за все, формує людину, яка має добре орієнтуватися в просторі, вивчаючи всі сторони життя людського суспільства. Як і кожен шкільний предмет  географія має певний набір знань, умінь і навичок, що мають учні засвоїти протягом його вивчення. Але вони, на мою думку, не є ціллю, а є засобом,  за допомогою якого вчитель має сформувати  життєво компетентну особистість.

 

Виділяють шість груп життєвих компетентностей:

  • Соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві) – брати на себе відповідальність, ухвалювати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій.
  • Полікультурні – не тільки оволодіння досягненнями культури, але і розуміння, і пошана до людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас.
  • Комунікативні – уміння спілкуватися усно і письмово рідною і іноземною мовами.
  • Інформаційні – уміння отримувати, осмислювати, обробляти і використовувати інформацію з різних джерел.
  • Саморозвиток і самоосвіта – потреба і готовність постійно вчитися впродовж всього життя.
  • Продуктивної творчої діяльності – готовність та потреба у творчості.

 

Географія, як шкільний предмет, дає широкі можливості для формування життєвих компетентностей. Але, застосуваннямокремого методу навчання або реалізацію певної технології повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей неможливо.

 

Тому, в залежності від змісту уроку, підбираються такі прийоми, які, по-перше, забезпечать якнайкраще запам’ятовування учнями матеріалу, і, по-друге забезпечать учням можливість використовувати набуті знання і навички в подальшому. З іншої сторони – всі життєві компетентності взаємопов’язані та взаємообумовлені. Неможливо розвивати одну життєву компетентність без іншої.

 

Розвиток життєвих компетентностей дає можливість учням використовувати набуті в школі знання на практиці в подальшому дорослому житті, адже накопичення великої кількості теоретичного матеріалу саме по собі нічого учневі не дасть, якщо він не зможе ці знання застосувати з користю для себе. Та й саме навчання має бути спрямоване таким чином, щоб учень розумів, що знання для нього є життєвою необхідністю.                                                                                                                                    

 

Одним з моїх завдань на уроках географії є виховання активного учня, адже він в майбутньому повинен стати активним членом суспільства, який має думати і діяти самостійно. Для реалізації цієї мети мною на уроках використовуються такі форми роботи як диспути, дискусії, «коло ідей», де кожне питання розглядається з багатьох сторін і кожен з учнів може висловити власну точку зору. Захист власних доповідей, рефератів  розвиває навички роботи з додатковою літературою, Інтернетом. Для мене важливий не сам зміст доповіді, а вміння учня відстоювати свою позицію.

 

Для розвитку творчих здібностей учня на уроках географії необхідне застосування різних форм, методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня. На уроці потрібно створювати педагогічні ситуації, що дають змогу кожному учню виявити ініціативу, самостійність у роботі, та умови для природного самовираження, атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу. Організовувати навчальний процес потрібно таким чином, щоб в учня не було страху помилитися, дати неправильну відповідь.

 

На уроках географії якнайчастіше використовую таку форму роботи як урок-подорож. Дані уроки дають можливість учням розвивати фантазію, сприяють активності учня на уроці. На цих уроках також використовуються комп’ютерні технології: уривки з документальних фільмів, презентації що учні мають змогу подивитися на мультимедійному проекторі активізують пізнавальну активність при їх обговоренні.

 

Сьогоднішній світ неможливо уявити без комп’ютерних технологій, тому використання на уроці мультимедійних проекторів, комп’ютерів є необхідним на кожному уроці. Мною готуються презентації PowerPoint, які супроводжують весь урок, що дає змогу не тільки зекономити час на уроці, але і дає змогу використовувати наочність (портрети науковців, картини, фотографії, схеми, діаграми і т.п.), що сприяє кращому запам’ятовуванню учнями матеріалу.

 

Для розвитку самоосвітньої компетентності учні отримують випереджувальні завдання в формі доповідей або рефератів. Їх захист я пропоную готувати в вигляді презентацій PowerPoint, які використовуються на уроці при розгляді нового матеріалу.

 

Для закріплення матеріалу використовується тестова оболонка My Test. Учні самі готують тестові завдання, що сприяє не тільки активному запам’ятовуванню матеріалу, але й спонукає учня при підготовці використовувати різні джерела інформації.

 

Використання робіт учнів на уроках показує школярам значимість їх роботи, адже цікаво робити те, що дає конкретний результат. Зацікавленість в результатах своєї роботи дає, в свою чергу, якість. В нашому випадку – це якісне засвоєння знань і формування життєво необхідних компетентностей.

 

Крім презентацій, особливо в 6 – 8 класах доцільно давати завдання на складання кросвордів, ребусів, шарад, казок, віршів, які розвивають у школярів крім самоосвітньої компетентності  компетентність продуктивної творчої діяльності та інформаційну компетентність.

 

Для розуміння причинно-наслідкових зв’язків, що є необхідною умовою розвитку логічного мислення, на уроках при розгляді нового матеріалу якнайчастіше потрібно використовувати питання «чому?». Наприклад: «Сьогодні ми познайомимося з Японією, державою яку часто називають країною сонця, що сходить. Як ви вважаєте чому її так називають?». Розвиток логічного мислення на уроках географії досягається завдяки створення опорних логічних схем, що дають учням розуміння причинно-наслідкових зв’язків.  Наприклад: Древні платформи =>рівнини, Області нової складчастості =>гори.

 

Формування людини як члена суспільства пов’язане з розвитком полікультурної компетентності. Для цього на уроках географії мною використовуються випереджувальні завдання, наприклад: підготовка рефератів, презентацій з використанням фото представників різних народів та їх культурні досягнення  (архітектурні пам’ятки, твори живопису, тощо). На уроках географії я заохочую учнів (особливо в старших класах) до обговорення міжнародних новин, в тому числі і політичного характеру (події в гарячих точках, рішення міжнародних конференцій та їх вплив на Україну).

 

Для розвитку комунікативної компетентності як на уроці, так і при підготовці випереджувальних завдань використовуються групові форми роботи. Учні проводять взаємоопитування та взаємооцінку.

 

Формування життєвих компетентностей у школярів забезпечується також залученням учнів до позакласної діяльності. Проведення різних позакласних заходів з географії, екології, туризму, сприяють зацікавленості учнів в географії, формують екологічну культуру, що є складовою частиною соціальної компетентності.

 

Учні, які проявляють особливі здібності під час вивчення географії приймають участь в шкільних ,міських та обласних  олімпіадах з географії.

 

Таким чином, виховання здорової, освіченої, соціально активної особистості через викладання географії є головним завданням моєї професійної діяльності. Виконання цього завдання можливе лише за умови використання різноманітних методик і технологій, які дадуть змогу якнайкраще підготувати школяра до дорослого життя.

 

 

 

Створення системи діяльності вчителя, спрямованої на розвиток соціальних компетентностей учня.  Мишкіна С.В.

 

 

 

Система педагогічних впливів, спрямованих на соціалізацію учнів. Корчагіна Ю.О., Остапова С.А.

 

 


Напрями діяльності вчителя, спрямовані на розвиток соціальної  компетентності учня  (виступ на міських педчитаннях), Молодожон В.П.           

 

Ми виховуємо учня не як носія знань, а як людину, яка має жити в суспільстві і приносити йому користь.

В.О.Сухомлинський

 

«Недостатньо лише  отримати знання, треба й ще їх уміти застосувати»

(Йоганн Вольфганг Гете, німецький поет, прозаїк, філософ ХІХ століття)

                                                                                          

 

Наш час – це час кардинальних змін у суспільстві.  Життя, яке змінюється, вимагає від особистості постійного вирішення проблем, самоосвіти, самовдосконалення. Тому постає проблема відходу від вивчення навчальних предметів заради них самих. Важливо навчити учнів переносити способи вирішення навчальних ситуацій на життєві, використовуючи при цьому універсальні навички моделювання, аналізу, синтезу, узагальнення.

 

Саме зараз Україні потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, вирішувати різноманітні проблеми; громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення; сформовані навички ефективного спілкування, які вміють творчо працювати. Тому перед сучасною школою гостро стоїть проблема розвитку соціальної компетенція  учнів.

 

Соціальна компетенція – це здатність бути відповідальним, приймати участь в прийнятті групових рішень, розв’язувати конфлікти і брати участь в підтримці та поліпшенні демократичних інтересів. Розвинена соціальна компетентність особистості дає широкі можливості для встановлення контактів між людьми, вироблення правил, тактик та стратегій міжособистісної поведінки, правил ділового спілкування. З іншої сторони, недолік соціальної компетенції (безвідповідальність, педантизм, невміння володіти собою, слабкий контакт з людьми, підвищені вимоги до співробітників, перенесення власної неврівноваженості на оточуючих) приводить до невдач та проблем у реалізації своїх потенційних можливостей.


Компетентність – це здатність використовувати надані соціальні вміння та знання правильно, в слушний час і в потрібному місці.

 

У  школярів навчальна діяльність формується шляхом набуття досвіду культури поведінки в соціальному оточенні, співпраці у різних видах діяльності. Входження учнів у суспільство підносить роль соціальної компетентності. Соціальна компетентність. формується при використанні інтерактивних технологій, а саме – роботи в групах.

 

Через такий вид діяльності учні мають змогу навчитися:

- брати на себе відповідальність за добір матеріалу і наочності;

- відстоювати свою думку, розвивати впевненість у собі;

- працювати разом та слухати один одного;

- брати на себе різні ролі і відповідальність у групах (роль лідера, доповідача, спостерігача).

 

Робота в групах – технологія, яку можна використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає  можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і умінь. Невимушена обстановка сприяє розвитку навичок міжособистісного спілкування.

 

Щоб зацікавити учнів, треба дбати про гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального та розвивально–виховного компонентів уроку. Тому всі аспекти навчання повинні бути спрямовані на розвиток творчої особистості, розкриття обдарованості кожної дитини.

 

Важливим напрямком мовленнєвого та розумового розвитку учнів є формування в них умінь спілкуватися між собою, необхідно розвивати у них спеціальні уміння бачити навколишні предмети (спостерігати), сприймати їх істотні ознаки, розкривати тему й основну думку висловлювання, добирати  й систематизувати здобуті знання. Для цього практикую різні прийоми і методи, щоб формувати уміння спостерігати і бачити істотні ознаки об’єктів навколишнього середовища, доцільно організовувати прогулянки з дітьми, практикувати вправи на впізнання предметів за даними ознаками, відгадування загадок, логіко-стилістичні вправи, ігри.

 

Ціннісно–світоглядна компетентність – розуміння національних  і  загальнолюдських  моральних цінностей та світоглядних категорій,  вміння визначати і обґрунтовувати своє ставлення до них, відстоювати свої моральні позиції.

 

Комунікативна компетентність- комплексне  застосування мовних і немовних засобів з метою спілкування в конкретних соціально–побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися під час спілкування, ініціативність у спілкуванні – вміння  адекватно і доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях.

 

Одна з вимог життя до школи є формування школяра, як активної самодостатньої творчої особистості. В одній із праць В. Сухомлинський відзначив: “Все що учень може взяти сам, не можна йому давати”. Він вважав, що вчителеві треба створювати на уроці ситуації, в яких учень переконувався б у тому, що покладатися можна тільки на власні сили, на свою працю. Хай за урок учень зробить менше, але цілком самостійно. Труднощі у навчанні, невдачі школяр має вчитися долати самостійно. На уроці, вважав В. Сухомлинський, треба лише заохочувати ініціативу учнів, давати їм змогу в деяких випадках самостійно вибирати шляхи оволодіння матеріалом.

 

Отже, навчання ґрунтується на активній позиції учнів, їхній пізнавальній самостійності.

 

Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів . Від творчої активності учня на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями  класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

 

Під час проведення уроків використовую такі інтерактивні технології:

  • «мікрофон» дає змогу кожному учневі по черзі швидко відповісти на запитання або висловити свою думку
  • «акваріум» допомагає вдосконалювати вміння учнів дискутувати, обґрунтовувати свої думки
  • «робота в групах» сприяє вирішенню складних проблем, для чого необхідно застосовувати колективний розум
  • рольова гра
  • робота над проектами.

 

Заохочення,  навчально–пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань  - все це сприяє активізаціїї діяльності учнів на уроках. Створення ситуації взаємодопомоги – є результатом щоденної співпраці як на уроках , так і в позаурочний час.

 

Все, що дитина бачить навколо себе у класі, все, чим вона користується щодня на уроках і в позаурочний час дає величезний поштовх до активізації її розумових процесів, сприяє розвиткові мислення, спостережливості, ініціативи і самостійності. Для того,щоб дитина могла краще розкрити свої здібності, свій навчальний потенціал і водночас почуватися комфортно на уроці, учителю слід використовувати різнорівневі завдання, підбирати індивідуальні завдання для кожної групи дітей, організовувати роботу в парах , групах.

 

Даючи базові знання учням у школі, потрібно навчити їх вчитися упродовж життя використовувати здобуті знання на практиці. Виховання творчої особистості,здатної самостійно мислити, пропонувати оригінальні ідеї, приймати сміливі нестандартні рішення- головне завдання повсякденної праці вчителя.

 

Необхідно перетворити кожний урок у школі в урок мислення-спілкування, де істина зароджується у палкій суперечці, у діалозі, під час якого важливо навчи­ти  кожного учня міркувати, знаходити нові, оригінальні рішення і отримувати задоволення від навчання.

Розвиток соціальних компетентностей у кожного школяра потребує від учителя застосовування на уроці творчих завдань, що складають систему, яка дасть можливість урізноманітнити творчу діяльність учнів і забезпечи­ти перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.

 

Отже, формування соціальної компетентності в учнів  є важливою умовою взаємодії у суспільстві на сучасному етапі розвитку нашої держави. Ефективне формування соціальної компетентності учнів дає можливість досягнути таких результатів:

  • учні стають активними суб’єктами навчання,
  • активізуються індивідуальні розумові процеси учнів,
  • учасники навчально-виховного процесу заохочуються до творчості.

 

Все це дає змогу підготувати учнів до свідомої активної участі в житті суспільства через:

-  формування навичок співпраці та взаєморозуміння,

-  уміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях,

-  розвиток уміння оцінювати власні вчинки та вчинки інших людей з  погляду їх суспільної значущості.

 

Тому можна визначити такі методичні рекомендації щодо формування соціальної компетентності  учнів:

  1. Учителю доцільно використовувати інтерактивні методи навчання, що сприятиме формуванню навичок постійної взаємодії учнів між собою, їх співпраці та співробітництву.
  2. При плануванні уроків особливу увагу звернути на використання групової форми роботи.
  3. Цінним досвідом навчання та формування соціальної компетентності учнів  є використання на уроках рольових ігор та моделювання життєвих  реальних ситуацій.

 

Січень, 2016

 

 

«ПЕДАГОГІЧНІ  ІННОВАЦІЇ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ТВОРЧОГО ПОШУКУ ПЕДАГОГА»

Педчитання МО вчителів історії та правознавства

  1. – «Педагогічні  інновації  - результат  самоосвіти  вчителя», Горбачова Г.Г. ЗОШ №6;

  1. – «Педагогічні інновації – мультемедійні засоби навчання», Борисова О.М. ЗОШ №5;

  1. – «Еврістичне навчання учня – неперервне відкриття нового», Воробйова С.Л. ЗОШ №1;

  1.  – «Практичний і творчий рівень контролю  - розвиток і виховання інноваційної особистості учня», Тагієва Т.І. ЗОШ №5;

  1. – «Інноваційний урок. Позитивна Я-концепція. Рівні пізнання», Шатохіна В.Д. ЗОШ №7.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

  1. Як вважав В.Сухомлинський - „Оцінка – це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури”. Виходячи з цього, рекомендується поновити теоретичні знання з питань контролю учнівських знань, навичок, умінь. Продумати варіанти контролю рівня сформованості і вдосконалення навчальних компетентностей учнів, як запланованого кінцевого результату НВ процесу. Розробити систему завдань для здійснення 3-го практичного і 4-го творчого рівнів контролю (розв’язування проблемних завдань, виконання практичних вправ і робіт, виконання проектів, написання ессе).

  2.  Поновити теорію і відновити в практиці використання технології евричстичної бесіди як логічної системи запитань, які ведуть учнівське пізнання у заданому вчителем напрямку, вимагаючи  з кожним новим запитанням додаткових навичок і знань.

  3. Контструювання уроку починати з актуалізації Компонентів освітнього процесу: Мотиваційно-ціннісного (розкриває питання «Для чого вчити?», створює пізнавальні та соціальні мотиви діяльності); Проектувально-діяльнісного (дає відповіді на запитання «Що? Як?» - що вчити, як забезпечити розвиток потенціалу особистості? Які методи застосовувати?) Рефлексивно-оціночного (забезпечує постійне осмислення, самоаналіз і само оцінювання навчальної діяльності).

  4. Активно застосовувати наявні мультимедійні засоби навчання.

  5. Поновити в пам’яті рекомендації  минулорічних педагогічних читань  щодо творчої трансформації педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи кожного вчителя історії.

 

 

 


1
2
3
4
5