КЗ "Тернівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 5 Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання +(navigator.javaEnabled()?

Інформація для батьків майбутніх першокласників

 

"Дай руку, першокласнику!"


 

Поради батькам майбутніх першокласників

 

  Впевнені, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - будуть   доречні.

 

Що обмежує успішність дитини?

 

  Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

 

 Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

 

  На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

 

 - погіршення екологічної обстановки;

 

 - збільшення питомої ваги "синтетичного" харчування, насиченого консервантами та барвниками;

 

 - шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

 

 - зменшення фізичних навантажень;

 

 - "стресогенне" напружене міське життя.

 

  Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

 

Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання.

 

  Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.

 

  Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

 

  Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.  А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

 

 Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору. Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

 

  Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі

 

 та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

 

 Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

 

  Ще кілька важливих моментів.

 

 Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

 

 Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

 

 Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

 

 Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згідно з санітарно-гігієнічними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гігієнічного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться доставати з дна.

 

  І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.

 

ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ

 

 Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

 

 Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

 

 Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

 Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

 

 Стаття 155 Сімейного кодексу України

 

 Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

 

 Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

 

 Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

 

 Батьки зобов'язані поважати дитину.

 

 Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

 

 Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

 

 Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

 

 Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

 

 Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.

 

 Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

 

 Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

 

 Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України

 

 Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення

 

 Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 

 Стаття 166 Кримінального Кодексу України

 

 Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

 Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

 Стаття 150 Кримінального Кодексу України

 

 Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

 

 Стаття 1178 Цивільного кодексу України

 

 Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

 

 У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

 

 

 Стаття 1179 Цивільного кодексу України

 

  Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

 

  1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

 

 - вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

 

 - приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

 

 - обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

 

 - звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

 

 - захищати законні інтереси дітей.

 

  2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

 

 - забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

 

 - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

 

 - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

 

 - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

 

  3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

 

 

СОВЕТЫ ПСИХОЛОГА РОДИТЕЛЯМ ПЕРВОКЛАССНИКА

 

 «Мы идем в школу!» С каким чувством родители говорят эти слова? С ностальгической грустью(как быстро бегут года!), с гордостью (какой большой уже!), с надеждой (станет старше, серьезнее, ответственнее), с опасением (шестилетки ведь такие маленькие!), с вопросом (готовы ли мы к школе? Что я смогу сделать, чтобы облегчить ему этот нелегкий и ответственный шаг?

 Конечно, все родители хотят, чтобы их ребенок был успешным, легко и быстро усваивал знания, не доставляя особых хлопот. А для этого всем родителям  надо быть терпеливыми, готовыми порадоваться за каждый успех своего маленького школьника и вместе с ним спокойно обсуждать возникающие проблемы.

 

 Обеспечьте эмоциональный комфорт. Говорите и действуйте так, чтобы ребенок чувствовал себя комфортно и в безопасности. Ваш первоклассник должен иметь возможность рассказать вам о своих переживаниях. Начинайте разговор со следующих слов: «Я чувствую, что ты чем-то напуган (на). Расскажи мне об этом». Никогда не повышайте голос и не наказывайте «классическими методами», поскольку это приучает ребенка сносить унижения, врать (чтобы не быть наказанным), сдерживает его развитие. Замечание надо делать конкретно и корректно  - ребенок должен осознавать, за что оно сделано. Если ребенок вас раздражает, скажите о своих чувствах от первого лица: «Я не люблю, когда ты неаккуратный», «Мне тяжело, когда кто-то мешает». Не обвиняйте ребенка. Доверяйте своему ребенку и уважайте его.

 

 Обеспечьте физическую безопасность Не оставляйте ребенка без присмотра в общественных местах. Придерживайтесь семейного расписания – ребенок должен знать, когда вы вернетесь. Учите его правилам личной гигиены и правильного питания. Поощряйте и поддерживайте.

 

 Ни одного дня не проводите без книги. Обязательно читайте с ребенком перед сном, это его успокаивает, снимает стресс. Читайте короткие стихи, сказки, загадки. Дети легко запоминают их, одновременно обогащая свой словарный запас.  Если у вас заведено, можно ввести вечернюю молитву.

 

 Разговаривайте с ребенком, дайте возможность ему выражать свои мысли самостоятельно. Это будет развивать его речь, а значит и мышление. Если он ошибается, мягко исправляйте его. Задавайте вопросы, чтобы помочь ему пересказать услышанное или прочитанное. Кстати, такие упражнения способствуют развитию детского творчества, приучают внимательно слушать, обращать внимание на детали.

 

 Давайте своему первоклашке возможность лепить, рисовать, вырезать, клеить, делать аппликации. Ведь недаром ученые – психологи утверждают, что ум ребенка – на кончиках его пальцев. Эти виды работ развивают творческое воображение, инициативу, наблюдательность. Разгадывайте вместе загадки, кроссворды, ребусы, играйте. Во время этих занятий развивается гибкость мышления. Если вы покупаете развивающие игры, поинтересуйтесь, какие качества они развивают. Но помните, что к игре - учебе ребенка не надо принуждать! Ограничьте, хотя бы на первое время, просмотр телепередач, игры на компьютере до 30 минут в день. Следите, чтобы первоклашка был регулярно на свежем воздухе.

 

 Принимайте участие в жизни ребенка: в школьных мероприятиях, детских играх, общайтесь с его друзями. Признавайте его права на свои собственные чувства, выбор друзей, кружков, увлечений поощряйте ребенка заниматься тем, что ему інтересно. Позволяйте не соглашаться с вами. Отмечайте его успіхи.

 

 Проявляйте свою любовь к ребенку словами и лаской, особенно когда он ощущает физическую или душевную боль. Уважайте чувства другого родителя.

 Следите за дисциплиной. Будьте последовательны, не заводите ребенка в тупик своими действиямиСоздавайте правила поведения, определяйте свои ожидания и границы дозволенного. Приучайте ребенка к самообслуживанию и формируйте трудовые навыки.

 

 

ЯК СТАВИТИСЯ ДО НЕВДАЧ ДИТИНИ,МАЙЖЕ НЕМИНУЧИХ НА ПОЧАТКУ ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ?

 

         Батьки часто ставляться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

 

 Тому найправильніше ставлення до перших поразок дитини – ставлення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

 

ЯКІ НЕПЕРЕДБАЧЕНІ ТРУДНОЩІ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ ПЕРШОГО ВЕРЕСНЯ?

 

 Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

 

ПРО ЩО КРАЩЕ ЗАПИТАТИ ДИТИНУ, КОЛИ ВОНА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ЗІ ШКОЛИ?

 

 Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він. Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

 

 З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.

 

ЩО ЗНАЄ ДИТИНА ПРО ШКОЛУ?

 

 Визначте, що знає про школу ваша дитина. Адже вже першого вересня в неї виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здадуться дрібницями, а для неї важкими завданнями. Будьте завбачливі й допоможіть дитині заздалегідь, вже тепер, знайти вихід із майбутнього скрутного становища. Запитайте в неї:

 

 1. Як звертаються до вчительки?

 

 2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

 

 3. Що сказати, якщо потрібно вийти в туалет?

 

 4. Що таке урок?

 

 5. Як дізнаються, що пора починати урок?

 

 6. Що таке перерва?

 

 7. Для чого потрібна перерва?

 

 8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

 

 9. На чому пише вчитель, коли пояснює завдання?

 

 10. Що таке оцінка?

 

 11. Яку оцінку може отримати учень?

 

 12. Що таке шкільний щоденник?

 

 13.У класі вчаться діти одного віку чи різного?

 

 14. Що таке канікули?

 

ТЕСТ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

 

 Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.

 

 Скільки тобі років? А скільки буде через рік? А через два?

 

 Як звуть твоїх батьків?

 

 Вранці ти снідаєш, а вдень…?

 

 Порівняй літак іquot;sans-serifquot;;mso-ansi-language:UKquot;;mso-ansi-language:UK птицю. Що у них спільного, чим відрізняються?

 

 Футбол, гімнастика, теніс, плавання – це…?

 

 Що потрібно зробити, щоб вода в чайнику закипіла?

 

 Ніж, що це? Велосипед, що це? Кілограм, що це?

 

 Порівняй квадрат і прямокутник. Що у них спільного, чим відрізняються? Які ще геометричні фігури ти знаєш?

 

 У якій країні ти живеш? Яка твоя адреса?

 

 Береза, дуб, осика – це…?

 

 Яких домашніх, диких тварин ти знаєш? Чому їх так називають?

 

 У корови – теля, у собаки – …, у коня – …?

 

 Чому раніше, ніж пройде поїзд, опускається шлагбаум?

 

 Огірок, помідор, морква, буряк – це …?

 

 Подивіться, з якою групою питань дитині вдалося впоратися менш успішно, і приділіть цій стороні словникового мислення особливу увагу.

 

 

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ОРГАНІЗУВАТИ СВОЄ РОБОЧЕ МІСЦЕ?

 

 По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.  Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

 

 Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

 

 Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

 

Вправа на розвиток довільної уваги:

 

Дитині дають аркуш паперу, кольорові олівці і просять намалювати в ряд 10 трикутників. Коли ця робота буде завершена, дитину попереджають про необхідність бути уважним, оскільки інструкція читається лише один раз. “Будь уважним, заштрихуй червоним олівцем третій, сьомий і дев’ятий трикутники”. Якщо дитина перепитує, відповісти: “Необхідно зробити так, як зрозумів (ла)”. Якщо дитина впоралася з першим завданням, можна продовжити роботу, поступово ускладнюючи завдання.

 

          Вправа на розвиток спостережливості:

 

 Запропонуйте дитині гру: “Уважно оглянь кімнату і знайди предмети, в яких є круг, коло”. Малюк називає предмети – годинник, основа олівця, вимикач, ваза, столик. Можна провести цю гру у формі змагання для групи дітей, придумуючи аналогічні завдання.

 

  Гра на розвиток пам’яті:

 

 У цю гру можна грати з дитиною, наприклад, під час тривалих поїздок. Дорослий починає цю гру і говорить: “Я поклав в мішок яблука”. Наступний гравець повторює сказане і додає що-небудь ще: “Я поклав в мішок яблука і банани”. Третій гравець повторює всю фразу і додає що-небудь від себе. Можна просто додавати по одному слову, а можна підбирати слова за алфавітом.

 

Гра для тренування мислення і кмітливості:

 

 “Як це можна використовувати?” Запропонуйте дитині гру – знайти якомога більше варіантів використання будь-якого предмету. Наприклад, ви називаєте слово “олівець”, а малюк придумує, як його можна використовувати – писати, малювати, використовувати як паличку, указку, градусник для ляльки, вудку і так далі.

 

Тест “Безглуздості” – для оцінки образно-логічного мислення:

 

 Покажіть малюкові картинку, на якій намальовані різні безглуздості і попросіть його уважно розгледіти картинку і сказати, що намальовано неправильно. Попросіть дитину пояснити, що саме неправильно в цих безглуздих ситуаціях. На все завдання відводиться 2 хв. Добре, якщо дитина за цей час відмітить більше 8 безглуздостей.

 

ТЕСТ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКОГО МОЖНА ВИЗНАЧИТИ, ЧИ ХОЧЕ МАЛЮК ІТИ ДО ШКОЛИ І ЩО ЙОГО ТАМ ПРИВАБЛЮЄ

 

 Якби були дві школи – одна з уроками російської мови, математики, читання, співу, малювання і фізкультури, а інша лише з уроками співу, малювання і фізкультури, – в якій з них ти хотів би вчитися?

 

 Якби були дві школи – одна з уроками та перервами, а інша лише із перервами і жодних уроків, – в якій з них ти хотів би вчитися?

 

 Якби були дві школи – в одній ставили б за хороші відповіді оцінки, а в іншій давали б солодощі і іграшки, – в якій з них ти хотів би вчитися?

 Якби були дві школи – в одній можна вставати лише з дозволу вчителя і піднімати руку, якщо ти хочеш щось запитати, а в іншій можна робити на уроці все що хочеш, – у якій з них ти хотів би вчитися?

 

 Якби в класі у вас захворіла вчителька і директор запропонував би її замінити іншою вчителькою або мамою, кого б ти вибрав?

 

 Якби були дві школи – в одній задавали б уроки додому, а в іншій ні, – в якій з них ти б хотів вчитися?

 

 Якби мама сказала: “Ти у мене ще зовсім маленький, тобі важко вставати, робити уроки. Залишайся в дитячому садку, а в школу підеш на наступний рік”, – погодився б ти з такою пропозицією?

 

 Якби мама сказала: “Я домовилася з вчителькою, що вона ходитиме до нас додому займатися з тобою. Тепер тобі не доведеться ходити вранці в школу”, – погодився б ти з такою пропозицією?

 

 Якби твій друг (подружка) запитав, що тобі більш всього подобається в школі, що б ти йому відповів?

 

 Проаналізуйте відповіді дитини. За кожну «правильну» відповідь дається 1 бал, за «неправильну» – 0 балів. Якщо дитина набрала 5 балів і більше, можна сміливо сказати, що вона внутрішньо готова до школи.

 

 Добре було б простежити за тим, як грає ваша дитина з іншими дітьми, чи уміє грати “за правилами” не лише з однолітками, але і з дорослими.

 

 Якщо результати тестування вас чогось бентежать, зверніться за допомогою до фахівців. Можливо, у вашому дитячому садку є психолог, який відповість на всі ваші питання, розвіє ваші сумніви.

 

ЩО ПОТРІБНО МАЙБУТНЬОМУ ПЕРШОКЛАСНИКУ:

 

 1. Шкільна форма.

 2. Портфель-ранець.

3. Спортивна форма.

4. Спортивне взуття.  

5. Змінне взуття.

6. Альбом і фарби (медові акварелі).    

7. Пензлики для малювання.                 

8. Стакан - непроливайка.   

9. Кольорові олівці та фломастери.                

10. Кольоровий папір, кольоровий картон.

11. Ножиці.

12. Клей ПВА з пензликом. 

13. Пластилін, дощечка зі стеками.

14. Папка для трудового навчання.

15. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).

16. Рахівні палички (пластмасові).

17. Обгортки для підручників та зошитів.

18. Папка для зошитів.

19. Пенал (2 ручки, простий олівець м’який, лінійка дерев’яна-15 см, ґумка).    

20. Каса літер та складів.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

 

 Радимо батькам:

 

 1. Виявляйте цікавість до індивідуальності дитини, її внутрішнього світу.

 

 2. Формуйте у дітей позитивне ставлення до школи.

 

 3. Сприяйте добрим взаємостосункам вашої дитини з однолітками, бо якщо їх нема, виникає відчуття напруги й хвилювання, що призводить до агресивності.

 

 4. Головну увагу при формуванні невимушеності, в спілкуванні дитини з дорослими приділяйте сюжетно-рольовій грі (гра в школу).

 

 5. Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватної оцінки та самооцінки, використовуйте режисерські ігри, в яких носіями ролей виступають іграшки ( ляльки, тварини), дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно виконуючи різні ролі.

 

 6. Приділяйте увагу розвитку емоційної сфери дитини. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

 

 7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини.

 

 8. Сприяйте розвитку дрібної моторики рук: малювати, розфарбовувати, ліпити, вирізати, наклеювати.

 

 9. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички й любов до праці.

 

 10. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

 

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПЕРШОГО ВЕРЕСНЯ?

 

 Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

 

 За декілька днів почати вводити його в ритм “підйому і відбою”.

 

 Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

 

 Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв’язок з батьками»).

 

 Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

 

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

 

 Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

 

 Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

 

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

     1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?

 

    2. Чи приваблює вашу дитину в школі те, що вона там багато про що довідається  та їй буде цікаво вчитися?

 

 3. Чи може ваша дитина самостійно займатися якою-небудь справою, що вимагає зосередженості протягом 30 хвилин (наприклад, працювати з конструктором)?

 

 4. Ваша дитина в присутності незнайомих почувається вільно, незакомлексовано?

 

 5. Ваша дитина уміє складати за малюнком розповіді, не коротші п’яти речень?

 

 6. Чи може вона розповісти напам’ять кілька віршів?

 

 7. Чи вміє змінювати іменники за числами?

 

 8. Ваша дитина вміє читати по складах або, що краще, цілими словами?

 

 9. Чи вміє вона рахувати до десяти і у зворотному порядку?

 

 10. Може вирішувати прості задачі на віднімання або додавання одиниці?

 

 11. Має тверду руку (упевнено тримає олівця тощо)?

 

 12. Любить малювати й розфарбовувати картинки?

 

 13. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

 

 14. Може зібрати розрізаний малюнок із п’яти частин за одну хвилину?

 

 15. Знає назви диких та домашніх тварин?

 

 16. Може узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом “овочі” помідори, моркву, цибулю)?

 

 17. Чи може ваша дитина працювати самостійно — малювати, збирати мозаїку тощо?

 

 18. Може розуміти й точно виконувати словесні інструкції?

 

 Результат тестування залежить від кількості позитивних відповідей (“Так”) на питання тесту.

 

 Якщо їх:

 

 15-18 балів — дитина цілком готова до школи;

 

 10-14 балів — дитина багато чого вже вміє, та слід звернути увагу на зміст тих питань, на які ви відповіли “Ні”. Саме він підкаже вам, над чим необхідно попрацювати;

 

 9 та менше балів — необхідно звернутися до спеціалістів, дитина потребує значної уваги й роботи з нею.

 

ЩЕ ДЕКІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ  ПЕРШОКЛАСНИКА

 

  Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем Ваша щира з  зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до  його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища.

Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність. Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у неї може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

         Складіть разом з дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням.  Не пропускайте труднощі, можливі у неї на початковому етапі оволодіння учбовими навиками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся впоратися з ними на першому році навчання. Підтримайте дитину в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна його похвалити.

 

 Пам’ятайте, що похвала і емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення дитини.

 

 Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за  порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

 

 Зі вступом до школи в житті вашої дитини з’явиться людина більш авторитетна, ніж ви. Це – вчитель. Поважайте думку дитини про свого педагога.

  Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.

 

 Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

 

 Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

 

 Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.

 

 Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

 

 Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб                                               дитина почувала, що це вам цікаво. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

 

 Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

 

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

 

            Зовсім не слід:

 

           Кардинально змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;

 

 оцінювати все, що робить малюк, так як оцінюється діяльність учня;

 

 “проходити” з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру навчанням.

Необхідно:

   прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

 

  навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час.

 

  Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення;

 

  формувати світогляд дитини, знання:

 

  про довкілля, про себе (прізвище, ім’я, адресу, № телефону, № школи), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);

 

  про своє село, місто, вулицю;

 

  шлях від дому до школи і назад;

 

  знати і виконувати Правила дорожнього руху,

 

  вміти поводити себе на вулиці, в школі.

 

  чітко відповідати на запитання дорослих

 

  про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);

 

  про Сонце, дощ, сніг;

 

  про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;

 

  про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, художників, композиторів;

  про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди);

 

  про сучасну техніку, транспорт.

 

 

ЩОБ НАВЧАННЯ СТАЛО СВЯТОМ!

 

                Школа, Свято першого дзвоника, перша вчителька, які емоції зараз у вас дорослих викликають ці слова? Адже відтоді, коли ви вперше перетнули поріг школи, минуло стільки часу. Протягом багатьох років ви не згадували про школу або ж лише іноді згадували її — коли зустрічались з колишніми шкільними друзями, святкуючи річниці закінчення школи, або, спілкуючись з друзями, діти яких уже ходять до школи. Школа вам видавалась далекою аж до сьогодні, коли настав час вашій дитині йти до першого класу. Чи то час так стрімко спливає, чи діти занадто швидко виростають? Ваша дитина незабаром йтиме до школи, а вам здається, що нещодавно ви возили її у візочку, вчили ходити та їздити на триколісному велосипеді, раділи її першим словам, добирали всілякі відповіді на численні запитання.

 

 А чи готова дитина йти до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може, варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватись до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну quot;,span style=відповідь навіть досвідченим батькам не завжди легко. Запам’ятайте, ваша дитина готова йти до школи, якщо:

 

 — правильно вимовляє всі звуки;

 

 — замість молочних зубів виросли (або ростуть) постійні;

 

 — має добрий зір та слух;

 

 — має гарний апетит та міцний сон;

 

 — уміє користуватись ножицями;

 

 — правильно зауважує, що відбувається довкола;

 

 — полюбляє слухати оповідання, що ви їй читаєте, вміє їх переказати;

 

 — уміє малювати;

 

 — уважно переглядає дитячі фільми і вистави, вміє розповісти, що їй сподобалось;

 

 — уміє відгадувати прості загадки;

 

 — охоче грається з дітьми, прибирає за собою іграшки;

 

 — уміє складати пазли і конструктори;

 

 — не плаче і не сердиться, коли програє у настільних іграх;

 

 — не соромиться в присутності інших людей.

 

 Ваша дитина йде до першого класу, ви відчуваєте хвилювання, радість, ви переживаєте, бажаєте того, щоб дитина знайшла спільну мову з новим оточенням, полюбила школу та вчительку, опанувала найкращі навички у роботі, а також здобула якомога більше знань, познайомилася з новими друзями, стала відповідальною, була хорошим учнем… Чи все це їй удасться? Адже занадто вимогливе ставлення батьків до дітей породжує страх, опір, схильність до брехні. А батьки, які дозволяють своїй дитині все, ризикують, що дитина виросте розбещеною, свавільною, пасивною, матиме завищену самооцінку. В обох випадках дитині буде складно увійти до шкільного середовища і колективу однокласників. Саме такі діти можуть забути виконати домашнє завдання, покласти книжку або зошит до портфеля та залишити їх у школі, вони почуваються невпевнено і бояться нового оточення. Існує один принцип, на якому мусить ґрунтуватися батьківське ставлення до дитини це — батьківська любов, увага, розуміння, послідовність, терпіння, віра,

 

 підтримка і заохочення. Дитина, яка отримує це від батьків, йде до школи підготовленою і їй там легше освоїтися.

 

 Щоб дитина була готовою до свого першого шкільного року, забезпечте їй:

 

 — здорову сімейну атмосферу;

 

 — багато любові;

 

 — вашу активну участь у процесі розвитку;

 

 — достатню кількість ігор.

 

 Дитина, яка незабаром піде до школи, має опанувати багато речей, які допоможуть їй легше й швидше навчитись читати, писати, лічити, засвоїти інші знання у першому класі, бути готовою сприймати розставання з батьками, стати самостійною і впевненою, виробити позитивну самооцінку, освоїтись серед однокласників. Допоможіть дитині навчиться:

 

 — користуватись органами чуття — спостерігати за оточуючими, слухати звуки, розрізняти запахи;

 

 — зосереджувати увагу на об’єктах і словах;

 

 — помічати відмінності у формі, розмірі і кольорі;

 

 — орієнтуватись у часі і просторі;

 

 — набути певних гігієнічних, робочих і культурних навичок;

 

 — добре розвинути мовлення й успішно спілкуватись з оточуючими;

 

 — тренувати пам'ять і мислення,  розвинути цікавість і уяву.

 

 Дитина, яка впевнена в собі, має сформовану позитивну самооцінку, може успішно розвивати свій потенціал і переборювати труднощі, краще встановлює взаємини з іншими дітьми, розуміє їх, її краще сприймають у товаристві. Усе це допоможе дитині добре почуватись у школі, сприятиме навчанню.

 

 Коли дитина йде до школи, вона бере на себе значно більше відповідальності, має стати самостійнішою, ніж дотепер. Щоб дитина мала правильне уявлення про школу, з нею необхідно багато розмовляти. Дитина має знати, що, коли почнеться навчальний рік, вона ходитиме до школи щодня, окрім вихідних. Важливо, щоб дитина від вас почула, що в школі не завжди буде легко, будуть і труднощі, що справжній успіх — це подолати найскладніше. Розповідь про школу повинна охопити хороші та не дуже ситуації. Не слід обіцяти, що першокласника чекає суцільний успіх, важливіше допомогти налаштуватись на щоденну працю, але робити це необхідно дуже коректно. Зовсім неприпустимі вислови типу: «Що ти така неохайна дівчинка в школі робити будеш?», «Ось там тебе привчать до порядку!». Також не сподівайтесь, що якщо ви весь цей час не привчали дитину до дисципліни, що школа нарешті зробить це за вас. Щоб допомогти дитині налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити:

 

 — у тебе все вийде, якщо ти трохи постараєшся;

 

 — в школі можна багато чого навчитись і дізнатись, варто лише захотіти;

 

 — у класі можна знайти нових друзів, хоча цілком ймовірно не всі однокласники тобі одразу сподобаються.

 

 Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів. Поясніть, що спочатку буде сумно за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватись чужим, але поступово ці відчуття швидко зникають і дитина пристосовується до нового оточення. Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі, розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Але важливо, щоб ваші шкільні спогади не стали додатковим джерелом хвилювання для вашого першокласника. Налаштуйте дитину, що тепер у неї будуть нові обов’язки, підкресліть, що тепер вона підросла, стала дорослішою. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно, без зайвого тиску.

 

 Оцінки — це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, спробуйте навчити її самостійно оцінювати те, що вона робить. Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш адекватне уявлення про зроблене. Також дуже важливо, щоб ваш першачок розумів, що шкільні оцінки — це оцінка лише зробленого зараз, а не його особи в цілому. Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах — це дуже необхідно для комфортного самопочуття дитини в школі. У будь-якому випадку любіть свою дитину такою, як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником.

 

 Розмови про школу, звісно, передбачають розповіді про вчителя. Адже перший учитель відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожного першокласника. Від стосунків, які встановляться у дитини на початку навчання з учителем, залежить і те, як дитина сприйматиме школу. Допоможіть дитині виробити почуття довіри до майбутнього вчителя. Поясніть, яку роль і які завдання має вчитель — а вони значно більші, ніж просто передати знання. У своїй розповіді про вчителя використовуйте добрі слова, ставтесь з повагою до вчительської роботи.

 

 І нарешті, пам’ятайте, те, як дитина адаптується до школи і яких успіхів досягне, залежить від багатьох чинників. Основними з-поміж них є такі:

 

 — родинна атмосфера — взаємини і спілкування в сім’ї;

 

 — готовність дитини до школи;

 

 — стан здоров’я дитини;

 

 — розумові здібності;

 

 — емоційна стабільність, упевненість, самоконтроль;

 

 — мотивація дитини до роботи;

 

 — умови для праці і навички роботи;

 

 — вимоги і очікування батьків.

 

 Не наполягайте на тому, щоб дитина за будь-яку ціну булла найкращим учнем. Допоможіть їй бути просто хорошим учнем і здоровою, хорошою дитиною. І насамкінець, шановні батьки, пам’ятайте влучні та мудрі слова В.О. Сухомлинського: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи».

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАПТАЦІЇ

 

— формуйте позитивне ставлення до школи;

 

— виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

 

— не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

 

— навчайте етичних норм спілкування з однокласниками та дорослими;

 

— привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

 

— частіше хваліть, а не докоряйте;

 

— пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку;

 

— частіше згадуйте себе у шкільному віці;

 

— любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

 

                                                     

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

 

Пам’ятайте: дітей виховують на власному приклад. Вони навчаються у батьків всьому: словам, інтонації голосу, манері рухатися. Будьте гарним прикладом для наслідування.

 

Ви – найкращі в світі батьки!

 

Терпіння і любові до вашого першокласника!

 

 

 

 

 

span style=nbsp;

span style=

/spanspan style=nbsp;

/p/span/pnbsp;


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18